Цей Закон  визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому  виконанню  у  разі  невиконання  їх  у  добровільному порядку.
                 
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
     Стаття 1. Виконавче провадження
     1. Виконавче   провадження  як  завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  - це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
   
  Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове                виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії
     1. Примусове  виконання  рішень  покладається   на   державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України.
     2. Примусове виконання рішень здійснюють державні  виконавці, визначені Законом   України   "Про   державну   виконавчу  службу" ( 202/98-ВР ) (далі - державні виконавці).
     3. За наявності обставин,  що ускладнюють виконання  рішення, або   у   разі   виконання  зведеного  виконавчого  провадження  у встановленому  Міністерством  юстиції   України   порядку   можуть утворюватися виконавчі групи,  до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої  служби. Постановою  директора  Департаменту  державної  виконавчої  служби Міністерства юстиції України або начальника  управління  державної виконавчої   служби   Головного  управління  юстиції  Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області,  містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені  цим  Законом,  для  начальників  відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних,  районних  у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).
     4. Інші   органи,  установи,  організації  і  посадові  особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому  числі  відповідно до статті 5 цього Закону,  на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Стаття 6. Гарантії прав фізичних і юридичних осіб                у виконавчому провадженні
     1. Державний  виконавець  зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй  діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
     2. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до  проведення  виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.
     3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 8. Сторони виконавчого провадження
     
1. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
     2. Стягувачем є фізична або юридична особа,  на користь чи  в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
     3. За виконавчим документом про  стягнення  в  дохід  держави коштів  або  про  вчинення  інших  дій  на  користь чи в інтересах держави від її  імені  виступає  орган,  за  позовом  якого  судом винесено  відповідне  рішення,  або  орган  державної  влади (крім суду),  який відповідно до закону прийняв таке рішення.  За іншими виконавчими  документами  про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах  держави  від  її імені виступають органи державної податкової служби.
     4. У  виконавчому  провадженні  можуть  брати  участь  кілька стягувачів.  Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у   виконавчому  провадженні  самостійно  або  доручити  участь  у виконавчому провадженні одному із співучасників.
     5. У разі вибуття однієї із  сторін  державний  виконавець  з власної   ініціативи   або   за   заявою  сторони,  а  також  сама заінтересована сторона мають право звернутися до  суду  із  заявою про  заміну  сторони її правонаступником.  Для правонаступника усі дії,  вчинені до його вступу у виконавче провадження,  обов'язкові тією  мірою,  якою  вони  були  б  обов'язковими для сторони,  яку правонаступник замінив.
     У разі   якщо   сторона   виконавчого   провадження   змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи),  державний виконавець за  наявності підтверджуючих  документів  своєю  постановою,  яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Стаття 11. Обов'язки і права державних виконавців
     
1. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом   заходів   примусового  виконання  рішень,  неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
     2. Державний виконавець:
     здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення,  зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий  документ),  у  спосіб  та  в  порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;
 
   надає сторонам  виконавчого  провадження  та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
     розглядає заяви  сторін  та   інших   учасників   виконавчого провадження і їхні клопотання;
     заявляє в  установленому  порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
     роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
     
3. Державний  виконавець  у  процесі  здійснення  виконавчого провадження має право:
     1) проводити   перевірку   виконання  боржниками  рішень,  що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
     2) здійснювати перевірку виконання  юридичними  особами  всіх форм   власності,   фізичними   особами,   фізичними   особами   - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
     3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати  безоплатно від  органів,  установ,  організацій,  посадових  осіб,  сторін та учасників  виконавчого  провадження   необхідні   для   проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;
     4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ,  що  належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ,  у разі необхідності примусово відкривати  та  опечатувати такі приміщення і сховища;
     5) накладати арешт на майно боржника,  опечатувати, вилучати, передавати таке  майно  на  зберігання  та  реалізовувати  його  в установленому законодавством порядку;
     6) накладати  арешт  на  кошти  та  інші  цінності  боржника, зокрема на кошти,  які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах,  на рахунки в цінних паперах,  а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
     7) за згодою  власника  використовувати  приміщення,  у  тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна,  а також транспортні  засоби  стягувача  або  боржника  для перевезення майна;
     8) звертатися  до  суду,  який видав виконавчий документ,  із заявою про роз'яснення рішення,  про видачу дубліката  виконавчого документа,  про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;
     9) звертатися  до  органу  (посадової  особи),   який   видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;
     10) звертатися  до  суду  з  поданням  про  розшук боржника - фізичної особи  або  дитини  чи  про  постановлення  вмотивованого рішення  про  примусове  проникнення  до житла чи іншого володіння боржника - фізичної  або  іншої  особи,  в  якої  перебуває  майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина,  стосовно  якої  складено  виконавчий  документ   про   її відібрання;
     11) викликати   фізичних   осіб,  посадових  осіб  з  приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в  разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;
     12) залучати   у   встановленому   порядку   до   провадження виконавчих  дій  понятих,  працівників  органів  внутрішніх справ, інших осіб,  а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
     
13) накладати   стягнення   у  вигляді  штрафу  на  фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
     14) застосовувати  під   час   провадження   виконавчих   дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
     15) у  процесі  виконання  рішень  за наявності вмотивованого рішення  суду  про  примусове  проникнення  до  житла  чи   іншого володіння   фізичної   особи  безперешкодно  входити  на  земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи,  у  якої  знаходиться  майно  боржника  чи  майно та кошти, належні боржникові від інших осіб,  проводити в них огляд,  у разі необхідності  примусово  відкривати  їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ,  опечатувати такі приміщення,   арештовувати,   опечатувати   та   вилучати  належне боржникові майно,  яке там перебуває та на яке за законом  можливо звернути стягнення;
   
16) вимагати  від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб  або  від  боржників  -  фізичних  осіб надання  пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог  законодавства  про виконавче провадження;
     17) з   метою   профілактичного  впливу  повідомляти  органам державної влади,  громадським об'єднанням,  трудовим колективам  і громадськості  за  місцем  проживання  або  роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;
     18) у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов'язань, покладених на нього рішенням,  звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника  боржника  -  юридичної  особи  за  межі  України  -  до виконання зобов'язань за рішенням;
     19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих  дій суб'єктів господарювання,  у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
     20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Стаття 13. Участь експертів, спеціалістів та суб'єктів   оціночної діяльності - суб'єктів господарювання    у виконавчому провадженні

     1. Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний  виконавець  з  власної  ініціативи або за заявою сторін призначає  своєю  постановою  експерта  або  спеціаліста  (у  разі необхідності  - кількох експертів або спеціалістів),  а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
     2. Як експерт або спеціаліст  може  бути  запрошена  будь-яка дієздатна особа,  яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.
     3. Експерт  або  спеціаліст  зобов'язаний  надати   письмовий висновок,  а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань,  що містяться  в  постанові  державного виконавця,   а  також  надати  усні  рекомендації  щодо  дій,  які виконуються за його присутності.
     4. Експерт,  спеціаліст  і  суб'єкт  оціночної  діяльності  - суб'єкт  господарювання  мають  право на винагороду за надані ними послуги.  Розмір винагороди визначається в порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи,  наданням висновку спеціаліста  або  звіту суб'єкта  оціночної  діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат,  пов'язаних з організацією  та  проведенням  виконавчих дій.
     5. За  відмову без поважних причин від надання висновку чи за надання  висновку,  що  містить  завідомо  неправдиві   відомості, експерт  несе  кримінальну  відповідальність,  про що він має бути попереджений  державним  виконавцем.  Збитки,   завдані   сторонам внаслідок  видачі  такого  висновку,  підлягають  відшкодуванню  в порядку,  встановленому законом.  За недостовірну чи  необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність  у   порядку,   встановленому   законом,   а оцінювач -  кримінальну  відповідальність,  про  що  він  має бути попереджений державним виконавцем.
     6. Копії постанови державного  виконавця  про  призначення  у виконавчому   провадженні   експерта,   спеціаліста  або  суб'єкта оціночної  діяльності  -  суб'єкта   господарювання   надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

Стаття 18. Вимоги до виконавчого документа

     1. У виконавчому документі зазначаються:
     1) назва   і  дата  видачі  документа,  найменування  органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
     2) дата прийняття і  номер  рішення,  згідно  з  яким  видано документ;
     3) повне   найменування   (для   юридичних   осіб)  або  ім'я (прізвище,  власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб)  стягувача  і  боржника,  їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи  перебування  (для  фізичних  осіб), ідентифікаційний  код  суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за  наявності  (для  юридичних  осіб),  індивідуальний ідентифікаційний  номер  стягувача  та  боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків),  а також інші дані, якщо вони відомі  суду чи іншому органу,  що видав виконавчий документ,  які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти  примусовому виконанню,  зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних  осіб),  місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки стягувача та боржника тощо;
     4) резолютивна частина рішення;
     5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
     6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

     2. У  разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

     3. Виконавчий документ повинен бути підписаний  уповноваженою посадовою  особою  із  зазначенням  її  прізвища  та  ініціалів  і скріплений печаткою.  Скріплення  виконавчого  документа  гербовою печаткою є обов'язковим у разі,  якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

     4. Законом  можуть  бути  встановлені  також  інші  додаткові вимоги до виконавчих документів.

     Стаття 19. Підстави для відкриття виконавчого провадження

     1. Державний виконавець відкриває  виконавче  провадження  на підставі  виконавчого  документа,  зазначеного  в  статті 17 цього Закону:
     1) за заявою стягувача або його  представника  про  примусове виконання рішення;
     2) за  заявою  прокурора  у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
     3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на  підставі ухвали   про   надання  дозволу  на  примусове  виконання  рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
     4) в інших передбачених законом випадках.

     2. У заяві про  відкриття  виконавчого  провадження  стягувач вправі  зазначити  відомості,  що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню  рішення  (рахунок  боржника,  місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
     3. У  заяві  про  відкриття  виконавчого   провадження   щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника  та оголосити заборону на його відчуження.
     4. Під   час  пред'явлення  виконавчого  документа  або  його дубліката до виконання разом з ним подаються:
     1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за  вироком  суду  -  копія  опису  майна  і копія вироку.  У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається  довідка про те, що опис майна не проводився;
     2) у   разі   виконання  рішення  про  конфіскацію  майна  за постановою суду - копія протоколу  вилучення  майна,  що  підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;
     3) у   судових   справах,   за   якими   застосовано   заходи забезпечення позовних вимог,  - копії документів, що підтверджують виконання  ухвали  суду про забезпечення позову,  у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Стаття 21. Підвідомчість виконавчих проваджень відділам   примусового виконання рішень

     1. На   відділ   примусового  виконання  рішень  Департаменту державної   виконавчої   служби   Міністерства   юстиції   України покладається виконання рішень, за якими:

     1) боржниками є Апарат Верховної Ради України,  Адміністрація Президента України,  вищі чи центральні органи  виконавчої  влади, Конституційний   Суд   України,   Верховний   Суд   України,  вищі спеціалізовані  суди,  апеляційні  суди,  Генеральна   прокуратура України,  прокуратури Автономної Республіки Крим,  областей,  міст Києва і Севастополя,  військові прокуратури регіонів та  військова прокуратура  Військово-Морських  Сил  України,  Вища рада юстиції, Національний банк України,  Рахункова палата,  Управління справами Верховної   Ради   Автономної   Республіки  Крим,  Рада  міністрів Автономної Республіки Крим,  обласні,  Київська і  Севастопольська міські   ради  або  обласні,  Київська  і  Севастопольська  міські державні адміністрації та їх структурні  підрозділи,  інші  органи державної влади та їх посадові особи;

     2) сума  зобов'язання  становить  десять  та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

     2. На відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої   служби   Головного  управління  юстиції  Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції  в  області,  містах  Києві  та  Севастополі  покладається виконання рішень, за якими:
     1) боржниками є територіальні підрозділи центральних  органів виконавчої влади,  місцеві суди,  міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації  та  їх  структурні  підрозділи, міські,  районні,  міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів,  інші  територіальні  підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
     2) сума  зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
     3. Інші виконавчі провадження,  що перебувають на виконанні в органах   державної  виконавчої  служби,  можуть  передаватися  до відділів   примусового   виконання    рішень    в    установленому Міністерством юстиції України порядку.

Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення    виконавчого документа до виконання

     1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до  провадження виконавчого   документа,   строк   пред'явлення   для  примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
     2. Стягувач,  який пропустив строк  пред'явлення  виконавчого документа  до  виконання,  має  право  звернутися  із  заявою  про поновлення строку пред'явлення  до  суду,  який  видав  виконавчий документ,  або  до  суду  за місцем виконання.  Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
     3. Для   інших   виконавчих   документів   пропущений   строк поновленню не підлягає.

     Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання

     1. Державний  виконавець  зобов'язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і  відкрити  виконавче  провадження,  якщо  не закінчився  строк пред'явлення такого документа до виконання,  він відповідає вимогам,  передбаченим цим Законом,  і пред'явлений  до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

     2. Державний  виконавець  протягом  трьох  робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову  про відкриття виконавчого провадження.

     У постанові  державний  виконавець  вказує  про  необхідність боржнику самостійно виконати  рішення  у  строк  до  семи  днів  з моменту   винесення   постанови  (у  разі  виконання  рішення  про примусове виселення боржника - у строк  до  п'ятнадцяти  днів)  та зазначає,   що   у   разі   ненадання   боржником  документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних  з  організацією   та   проведенням   виконавчих   дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно  з  винесенням  постанови  про   відкриття   виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

     3. Виконавчий документ,  виданий на  підставі  рішення,  яким надано  відстрочку виконання,  приймається державним виконавцем до виконання після  закінчення  строку  відстрочки  в  межах  строку, встановленого для його пред'явлення.
     4. У  разі  відкриття  виконавчого  провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна,  стягнення періодичних платежів, забезпечення  позовних  вимог  або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк,  встановлений частиною  другою  цієї  статті,  не надається.
   
  5. Копії  постанови  про  відкриття  виконавчого  провадження надсилаються не  пізніше  наступного  робочого  дня  стягувачу  та боржникові.
     6. Постанова  про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку,  встановленому цим Законом.

     Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
     1. Державний  виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого провадження у разі:
     1) пропуску встановленого строку пред'явлення  документів  до виконання;
     2) неподання  виконавчого документа,  зазначеного у статті 17 цього  Закону,  та  неподання  заяви  про  відкриття   виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
     3) якщо   рішення,   на   підставі  якого  видано  виконавчий документ,  не набрало законної (юридичної)  сили,  крім  випадків, коли  воно  у  встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
     4) пред'явлення виконавчого  документа  до  органу  державної виконавчої  служби  не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
     5) якщо не закінчилася відстрочка виконання  рішення,  надана судом, яким постановлено рішення;
     6) невідповідності     виконавчого     документа     вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
     7) якщо  виконавчий  документ  повернуто  стягувачу  за  його заявою,  крім  виконавчих  документів  про  стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
     8) наявності  інших   передбачених   законом   обставин,   що виключають здійснення виконавчого провадження.

     2. Про  відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих  днів,  а  за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не  пізніше наступного   дня   надсилає   її  заявникові  разом  з  виконавчим документом.

     3. У разі відмови  у  відкритті  виконавчого  провадження  на підставі  пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи  іншого  органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
     4. Постанова державного виконавця  про  відмову  у  відкритті виконавчого   провадження   може   бути   оскаржена   заявником  у десятиденний строк з дня її надходження у  порядку,  встановленому цим Законом.

Стаття 28. Виконавчий збір

     1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк,  встановлений  частиною  другою  статті 25 цього Закону для самостійного його виконання,  постановою  державного  виконавця  з боржника  стягується  виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню,  або вартості майна боржника,  що  підлягає передачі  стягувачу  за виконавчим документом. У разі невиконання боржником  у  той  самий  строк  рішення   немайнового   характеру виконавчий  збір  стягується  в  розмірі  сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти   неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  з боржника - юридичної особи.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується   з   боржника  також  у  разі  повернення  виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача  та  у  разі самостійного   виконання  боржником  рішення  після  початку  його примусового  виконання,  зокрема   шляхом   перерахування   коштів безпосередньо   на  рахунок  стягувача.  Постанова  про  стягнення виконавчого збору може  бути  оскаржена  в  десятиденний  строк  у порядку, встановленому цим Законом.

     2. Виконавчий  збір  не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна,  стягнення періодичних платежів,  стягнення виконавчого  збору,  накладення  арешту  на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням   виконавчих  дій,  і  стягнення  штрафів,  накладених відповідно до вимог цього Закону.
     3. Постанова про стягнення виконавчого збору  виноситься  при першому  надходженні  виконавчого  документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях  до  виконання  виконавчого  документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
     4. Розмір фактично стягнутого з  боржника  виконавчого  збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
     5. У  разі  якщо  стягнутої  з  боржника суми недостатньо для задоволення в повному  обсязі  вимог  стягувача,  виконавчий  збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.
     6. У  разі  закінчення  виконавчого  провадження у зв'язку із скасуванням рішення,  що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
     7. У  разі  завершення  виконавчого  провадження  з виконання рішення немайнового характеру та  в  разі  закінчення  виконавчого провадження з підстав,  передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір  не  стягнуто,  державний  виконавець  не  пізніше наступного  робочого  дня  після  завершення  (закінчення)  такого виконавчого  провадження  відкриває   виконавче   провадження   за постановою про стягнення виконавчого збору.

     Стаття 29. Час провадження виконавчих дій
     1. Виконавчі  дії  провадяться  державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше  двадцять  другої  години,  якщо інше  не  передбачено  цією  статтею.  Конкретний  час провадження виконавчих  дій   визначається   державним   виконавцем.   Сторони виконавчого  провадження  мають  право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій.
     2. Виконавчі дії в  неробочі  та  святкові  дні,  встановлені законом,  провадяться  у  час,  передбачений  частиною першою цієї статті,  у разі якщо зволікання неможливе або  якщо  такі  дії  не можуть  бути  проведені  в  інші дні з вини боржника,  на підставі постанови державного виконавця,  затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
     3. Провадження  виконавчих  дій  у  нічний час допускається у разі,  якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи  здоров'ю громадян  або  якщо  виконавчі  дії,  розпочаті до двадцять другої години,  необхідно  продовжити,  але  з  наступним   повідомленням начальника відділу,  якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,  не пізніше наступного робочого дня  після  проведення таких дій.

     Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження
     1. Державний  виконавець  провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому  цим Законом порядку, а саме:

     закінчення виконавчого  провадження  -  згідно  із статтею 49 цього Закону;
     повернення виконавчого  документа  стягувачу  -   згідно   із статтею 47 цього Закону;
     повернення виконавчого  документа  до  суду  чи іншого органу (посадовій особі),  який його видав,  - згідно із статтею 48 цього Закону.

     2. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про  відкриття  виконавчого  провадження,  а  з  виконання рішення немайнового характеру -  у  двомісячний  строк.  Строк  здійснення виконавчого  провадження  не  включає  час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення  виконавчого  провадження  на  період проведення  експертизи  чи  оцінки  майна,  виготовлення технічної документації на майно,  реалізації майна боржника, час перебування виконавчого  документа  на виконанні в адміністрації підприємства, установи  чи  організації,  фізичної  особи,  фізичної   особи   - підприємця,   які  здійснюють  відрахування  із  заробітної  плати (заробітку),  пенсії та інших доходів боржника.  Строк  здійснення зведеного   виконавчого   провадження   обчислюється   з   моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

     3. Негайному виконанню підлягають рішення:
     1) про  стягнення  аліментів,  заробітної   плати   в   межах платежів,  вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за  такими  виплатами,  якщо  рішенням  передбачено  її негайне стягнення;
     2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;
     3) в  інших  випадках,  якщо  негайне  виконання  передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

     4. У   разі   якщо   рішення  підлягає  негайному  виконанню, державний виконавець відкриває виконавче  провадження  не  пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону,  і невідкладно розпочинає  його  примусове виконання.

Стаття 38. Право державного виконавця зупинити виконавче  провадження

     1. Виконавче провадження може бути зупинено:

     1) у разі звернення державного виконавця до суду,  який видав виконавчий   документ,  із  заявою  про  роз'яснення  рішення,  що підлягає виконанню,  про відстрочку або  розстрочку  виконання,  а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;
     2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі  Збройних  Сил  України  чи  інших   передбачених   законом військових  формувань,  якщо  рішення  неможливо виконати без його участі;
     3) у разі перебування боржника на лікуванні  у  стаціонарному лікувальному  закладі,  якщо  рішення  неможливо виконати без його участі;
     4) у разі  оголошення  розшуку  боржника  -  фізичної  особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;
     5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

     Стаття 39. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

     1. Державний виконавець виносить  вмотивовану  постанову  про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37  і  38  цього  Закону,  яка  затверджується   начальником   або заступником  начальника  відділу,  якому підпорядкований державний виконавець.  Постанову про  зупинення  виконавчого  провадження  з підстав,   передбачених   статтею   37   цього  Закону,  державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня,  коли йому стало  відомо  про  такі  обставини.  Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

     2. Виконавче    провадження    зупиняється    у     випадках, передбачених:
     пунктами 1  і  2 частини першої статті 37 цього Закону,  - до визначення  правонаступників  боржника  або  призначення   опікуна недієздатному боржникові;
     пунктами 3,  4,  6-10  і 12-14 частини першої статті 37 цього Закону,  пунктами 2-5 частини першої статті 38 цього Закону,  - до закінчення строку дії зазначених обставин;
     пунктами 5  і  11  частини  першої  статті  37  цього Закону, пунктом 1 частини першої статті 38 цього  Закону,  -  до  розгляду питання по суті;
     пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури      погашення       заборгованості       підприємствами паливно-енергетичного комплексу,  визначеного Законом України "Про заходи,  спрямовані   на   забезпечення   сталого   функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 );
     пунктом  17  статті  37  цього  Закону, - на строк три роки з моменту    завершення   приватизації   вугледобувних   підприємств відповідно   до   Закону  України  "Про  особливості  приватизації вугледобувних  підприємств" ( 4650-17 ). { Частину другу статті 39 доповнено  абзацом  шостим згідно із Законом N 4650-VI ( 4650-17 ) від 12.04.2012 }

     3. Постанова  про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена  у  десятиденний  строк  в  порядку,  встановленому  цим Законом.  Строки  зупинення  виконавчого  провадження  можуть бути скорочені судом.

     4. Протягом строку,  на який виконавче провадження  зупинено, виконавчі  дії  не  провадяться.  Накладений  державним виконавцем арешт на майно боржника,  у тому числі  на  кошти  на  рахунках  і вкладах  боржника  у  банках  та  інших  фінансових установах,  не знімається.  У період зупинення виконавчого провадження  державний виконавець  має право звертатися до суду в порядку,  встановленому цим Законом,  а також вживати заходів щодо розшуку боржника  (його майна) або перевірки його майнового стану.

     5. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження,  державний виконавець протягом трьох днів з  моменту,  коли  йому  стало  про це відомо,  зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за  власною  ініціативою або  за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

     6. Якщо арештоване майно боржника  передано  для  реалізації, копії постанов про зупинення та поновлення виконавчого провадження надсилаються підприємству,  установі,  організації, які здійснюють таку реалізацію.

Стаття 46. Винагорода державному виконавцю
     1. Державний виконавець,  який забезпечив своєчасне виконання виконавчого документа в повному обсязі,  за рахунок  стягнутого  з боржника  виконавчого  збору  одержує  винагороду  в розмірі п'яти відсотків стягнутої ним суми або вартості  майна,  але  не  більше п'ятдесяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,  а за виконавчим  документом   немайнового   характеру   -   не   більше п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     2. Порядок    виплати    винагороди    державному   виконавцю встановлюється Міністерством юстиції України.

Стаття 51. Відновлення виконавчого провадження

     1. У разі якщо постанова державного виконавця про  закінчення виконавчого   провадження  або  повернення  виконавчого  документа стягувачу  визнана  судом  незаконною  чи  скасована   начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо  до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів  до  забезпечення  позову,  а  також  у  разі   повернення виконавчого   документа  з  іншого  відділу  державної  виконавчої служби,  виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного  органу  державної  виконавчої служби.
     2. За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону,  виконавче  провадження  підлягає  відновленню  у триденний   строк   з  дня  надходження  до  державного  виконавця відповідної заяви стягувача.
     3. Про   відновлення   виконавчого   провадження    державний виконавець  виносить  постанову,  копії якої не пізніше наступного дня  надсилаються  до  суду,  який  визнав  незаконною   постанову державного виконавця,  сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
     4. У разі відновлення виконавчого провадження  стягувач,  суд або  орган (посадова особа),  якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк  з  дня  надходження  відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
     1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
     1) вихідну  допомогу,  що  виплачується  в  разі   звільнення працівника;
     2) компенсацію  працівнику  за невикористану відпустку,  крім випадків,  коли особа під час звільнення  одержує  компенсацію  за відпустку, не використану протягом кількох років;
     3) компенсацію  працівнику  витрат  у зв'язку з переведенням, направленням  на  роботу  до   іншої   місцевості   чи   службовим відрядженням;
     4) польове забезпечення,  надбавки до заробітної плати,  інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
     5) матеріальну  допомогу  особам,  які  втратили   право   на допомогу по безробіттю;
     6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
     7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
     8) допомогу по догляду за дитиною;
     9) допомогу  особам,  зайнятим  доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років,  по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності  у зв'язку з доглядом за хворою дитиною,  а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
     10) допомогу на лікування;
     11) допомогу на поховання;
     12) щомісячну  грошову  допомогу  у  зв'язку   з   обмеженням споживання   продуктів   харчування   місцевого   виробництва   та особистого підсобного господарства  громадян,  які  проживають  на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
     13) дотації  на  обіди,  придбання  путівок  до  санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
     2. Стягнення не здійснюється також із сум:
     1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
     2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
     3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби,  служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої   служби   України,   а   також   грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.
     Стаття 74. Порядок стягнення аліментів
     1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.
     2. У  разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три  місяці  стягнення  може  бути  звернено  на  майно  боржника. Звернення  стягнення  на  заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
     3. Розмір заборгованості  із  сплати  аліментів  визначається державним  виконавцем  за  місцем  виконання  рішення  у  порядку, встановленому Сімейним  кодексом  України  (  2947-14  ).  У  разі визначення  суми  заборгованості  у  частці від заробітку (доходу) розмір  аліментів  не  може  бути  менше  встановленого   Сімейним кодексом України ( 2947-14 ).
     4. Державний виконавець  обчислює  розмір  заборгованості  із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику:
     у разі  якщо  виконавчий   документ   уперше   надійшов   для виконання;
     за заявою сторін виконавчого провадження;
     у разі  надсилання  постанови  до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів),  пенсії та стипендії боржника;
     у разі  закінчення  виконавчого  провадження  у   зв'язку   з надходженням  виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
     за власною ініціативою;
     в інших передбачених законом випадках.
     5. У разі виїзду особи,  зобов'язаної сплачувати аліменти, на постійне місце проживання до іноземних держав,  з якими Україна не уклала  договорів  про  надання   правової   допомоги,   стягнення аліментів  за  рішенням  суду  проводиться  на день виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття.
     6. З осіб,  які працюють за контрактом на території іноземних держав  і  одержують  заробітну плату (доходи) тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
     7. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника  на  підприємстві,  в установі,  організації,  у фізичної особи,  фізичної особи - підприємця  відрахування  здійснюються  з фактичного  заробітку  (доходу)  на  підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від  заробітку  (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України ( 2947-14 ).  У разі  якщо  стягнути  аліменти  в зазначеному   розмірі   неможливо,   адміністрація   підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
     8. Після  закінчення  строку,   передбаченого   законом   для стягнення  аліментів,  у разі відсутності заборгованості із сплати аліментів  адміністрація  підприємства,   установи,   організації, фізична   особа,   фізична  особа  -  підприємець,  які  проводили відрахування,  повертають  постанову  державного   виконавця   про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про  перерахування  в  повному  обсязі  стягувачу  утриманих   сум аліментів.  У  разі  якщо  утримані  суми  аліментів  стягувачу не перераховані,  державний виконавець письмово повідомляє  стягувачу про  розмір  заборгованості,  роз'яснює  йому  права,  встановлені частиною першою статті 87 цього Закону,  та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
     9. Спір  щодо  розміру  заборгованості  із  сплати  аліментів вирішується судом  за  заявою  заінтересованої  особи  у  порядку, встановленому законом.
     10. За   наявності   заборгованості  із  сплати  аліментів  у розмірі,  що сукупно перевищує суму відповідних платежів за  шість місяців,   державний   виконавець  звертається  до  правоохоронних органів з поданням (повідомленням)  про  притягнення  боржника  до кримінальної   відповідальності  за  злісне  ухилення  від  сплати аліментів.

Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА              ТА ІНШИХ ОСІБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
     Стаття 82. Оскарження рішень, дій або бездіяльності                 посадових осіб державної виконавчої служби
     1. Рішення,  дії  або  бездіяльність  державного виконавця та інших посадових  осіб  державної  виконавчої  служби  можуть  бути оскаржені  стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім  боржника)  до  начальника  відділу,   якому   безпосередньо підпорядкований    державний    виконавець,   або   до   керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
     2. Боржник   має   право   оскаржувати   рішення,   дії   або бездіяльність  державного  виконавця  та  інших   посадових   осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
     3. Скарга   на  рішення,  дії  або  бездіяльність  державного виконавця  подається  начальнику  відділу,   якому   безпосередньо підпорядкований    державний    виконавець.    Рішення,   дії   чи бездіяльність  начальника  відділу  можуть   бути   оскаржені   до вищестоящого   органу  державної  виконавчої  служби.  Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно  скарги  на  рішення,  дії  чи  бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства   юстиції   України  в  Автономній  Республіці  Крим, головних  управлінь  юстиції   в   областях,   містах   Києві   та Севастополі.
     4. Рішення,  дії  чи  бездіяльність  державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби  щодо  виконання судового  рішення  можуть  бути оскаржені сторонами до суду,  який видав  виконавчий  документ,  а  іншими   учасниками   виконавчого провадження  та особами,  які залучаються до проведення виконавчих дій,  -  до  відповідного  адміністративного   суду   в   порядку, передбаченому законом.
     5. Рішення,  дії  чи  бездіяльність  державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби  щодо  виконання рішень  інших  органів  (посадових  осіб) можуть бути оскаржені до відповідного  адміністративного  суду  в  порядку,   передбаченому законом.
     6. Рішення,  дії  чи  бездіяльність  державного виконавця або іншої посадової особи  державної  виконавчої  служби  можуть  бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.
     7. Скарга у виконавчому  провадженні  подається  у  письмовій формі та має містити:
     1) найменування органу державної виконавчої служби,  до якого вона подається;
     2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника,  їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб),  а також  найменування  (ім'я)  представника сторони    виконавчого    провадження,   якщо   скарга   подається представником;
     3) реквізити   виконавчого    документа    (вид    документа, найменування   органу,   що  його  видав,  день  видачі  та  номер документа, його резолютивна частина);
     4) зміст оскаржуваних рішень,  дій чи бездіяльності та  норму закону, яку порушено;
     5) викладення   обставин,  якими  скаржник  обґрунтовує  свої вимоги;
     6) підпис скаржника або його представника із зазначенням  дня подання скарги.
     8. Скарга,   подана   у  виконавчому  провадженні  начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається  у  десятиденний  строк  з  дня  її надходження.  За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить  постанову про її задоволення чи відмову,  яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої  служби  або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті,  розглядається начальником відділу в  порядку, встановленому Законом    України    "Про    звернення    громадян" ( 393/96-ВР ).
     Стаття 83. Контроль за законністю виконавчого провадження
     1. Контроль  за   своєчасністю,   правильністю   і   повнотою виконання   рішень   державним   виконавцем  здійснюють  начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
     2. Начальник  відділу,  якому  безпосередньо  підпорядкований державний виконавець,  при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного  виконавця  під  час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону,  своєю  постановою  скасувати постанову  або  інший  процесуальний  документ  (або  їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним  виконавцем,  визнати недійсним   складений   державним   виконавцем   акт,  зобов'язати державного   виконавця   провести   виконавчі   дії   в   порядку, встановленому цим Законом.
     3. Начальник  відділу,  якому  безпосередньо  підпорядкований державний  виконавець,  або   державний   виконавець   з   власної ініціативи  чи  за  заявою  сторони  виконавчого  провадження може виправити  допущені  у  процесуальних  документах,   винесених   у виконавчому   провадженні   державним  виконавцем,  граматичні  чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
     4. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі  виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та  надає  доручення  начальнику  відділу,   якому   безпосередньо підпорядкований   державний   виконавець,   щодо  проведення  дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
     5. Постанови,  зазначені в частинах другій -  четвертій  цієї статті,  можуть  бути  оскаржені  в  десятиденний  строк  з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.
     6. Контроль за законністю виконавчого провадження  здійснюють Міністерство   юстиції   України   через   Департамент   державної виконавчої  служби,  а  Головне  управління  юстиції  Міністерства юстиції  України в Автономній Республіці Крим,  головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
     7. Забороняється  втручання  інших  державних або недержавних органів  та  їх  посадових  осіб  у  виконавче  провадження,  крім випадків,  передбачених цим Законом.  Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При проведенні виїмки  оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд  у  своєму  рішенні   зазначає   про   зупинення   виконавчого провадження.
     Стаття 84. Посадові особи, які мають право здійснювати                 перевірку законності виконавчого провадження
     1. Здійснювати перевірку законності  виконавчого  провадження мають право:
     1) директор    Департаменту   державної   виконавчої   служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження,  яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
     2) заступники   начальника   Головного   управління   юстиції Міністерства   юстиції   України  в  Автономній  Республіці  Крим, головного  управління  юстиції  в   області,   містах   Києві   та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники  -  щодо  виконавчого  провадження,  яке  перебуває  на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних,  міських (міст обласного значення),  районних  у  містах відділах  державної виконавчої служби,  підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.
     Стаття 85. Витребування виконавчого провадження
     1. Посадові особи,  зазначені у статті 84 цього Закону, мають право  витребувати  виконавче  провадження  з  відповідного органу державної виконавчої служби для його перевірки.
     2. Про  проведення  перевірки  виконавчого   провадження   та витребування   його   матеріалів   відповідною   посадовою  особою виноситься постанова.
     Стаття 86. Перевірка законності виконавчого провадження
     1. Посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити   перевірку   законності   виконавчого   провадження  за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду  поданої  відповідно  до  частини  сьомої статті 82 цього Закону скарги  на  постанову  начальника  підпорядкованого  органу державної  виконавчої  служби,  винесену  за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
     2. Перевірка  законності  виконавчого  провадження  має  бути проведена протягом десяти робочих днів,  а  зведеного  виконавчого провадження  - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.
     3. Постанова  про   проведення   або   результати   перевірки законності   виконавчого   провадження   може   бути  оскаржена  в десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому цим Законом.
     4. На  час  проведення  перевірки  виконавче провадження може бути зупинено посадовою  особою,  яка  його  витребувала,  про  що зазначається в постанові.
     5. Про    результати    перевірки    законності   виконавчого провадження посадовою особою,  яка  його  витребувала,  виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
     Стаття 87. Захист прав сторін у виконавчому провадженні
     1. Стягувач має  право  звернутися  з  позовом  до  юридичної особи,  зазначеної  у  статті  3  цього  Закону,  яка  зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника,  у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи.
{  Частина перша статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 }
     2. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам  під  час  проведення  виконавчого провадження,  підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
     Стаття 88. Порядок видачі документів виконавчого провадження
     1. У  разі  надходження  ухвали  суду  про  витребування  або вилучення  документа  виконавчого провадження,  відповідно до якої витребується або  вилучається  документ  виконавчого  провадження, державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити копію документа,  що витребується або вилучається,  засвідчити  її власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати  до  суду або   іншої  особи  чи  органу,  які  витребовують  або  вилучають документ, або видати копію уповноваженій ними особі.
     2. У  разі  надходження  ухвали  суду  про  витребування  або вилучення  документа  виконавчого провадження,  відповідно до якої витребується  або  вилучається  оригінал   документа   виконавчого провадження,  державний  виконавець  зобов'язаний не пізніше трьох днів,  якщо інший  строк  не  встановлено  судом,  долучити  копію документа,  засвідчену  в  порядку,  встановленому частиною першою цієї статті,  до документів виконавчого  провадження,  після  чого надіслати  цінним  листом з описом вкладення оригінал документа до суду,  який його витребує або вилучає.  Ухвала суду  додається  до документів виконавчого провадження.
     3. У   разі   проведення   виїмки  в  порядку,  встановленому Кримінально-процесуальним кодексом  України  (  1001-05,  1002-05, 1003-05 ),  державний  виконавець  на підставі постанови судді про виїмку документа виконавчого провадження  зобов'язаний  пред'явити або  виготовити  та  видати  слідчому копії документів виконавчого провадження. У разі якщо слідчий вимагає видати оригінал документа виконавчого провадження,  державний виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа,  засвідчену в порядку,  встановленому частиною першою цієї статті,  після чого видати оригінал документа.  Постанова судді про проведення виїмки, постанова  слідчого  про  проведення  виїмки  і  другий  примірник протоколу виїмки та другий примірник опису додаються до документів виконавчого провадження.
     4. Видача  або  надсилання  оригіналів документів виконавчого провадження  допускається  виключно  у  випадках  та  в   порядку, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
     5. Правила  цієї  статті  не  застосовуються  до витребування виконавчого провадження    посадовими   особами,   зазначеними   у статті 84 цього Закону,  що проводиться відповідно  до  статті  85 цього Закону.